Зараз друга година ночі, а я сиджу в гуртожитку під дверима в свою
кімнату і пишу вам лист тому, що в кімнату мене не пускають, говорять
сьогодні не моя черга ночувати. Очі злипаються, але заснути не можу,
тому що сиджу на стільці з однією ніжкою, інших у нас у гуртожитку
немає. А тому, щоб не заснути пишу вам лист.
Дорогі мої, улюблені
батьки, дуже за вами скучив, надішліть, будь ласка, грошей. Адже вашого
останнього листа, в якому ви вислали мені 45 гривень, я не отримував.
Тому ось вже кілька днів як я нічого не їм.
Хотів влаштуватися в
профілакторій, говорять там добре, харчування 3-х разове - понеділок,
середа, п'ятниця. Так що добре б ще тридцяточку накинути, тому що від
підвищеної стипендії я відмовився, а просту мені ніхто не платить і
вгамовувати спрагу знань тепер мені не на що.
Ну от, а інше все
добре. Правда недавно мої друзі по поверсі мене у свою громаду прийняли -
це значить: усе, що до цього моїм було, то тепер загальним стало, і
штани, які дядько Гоша з Монголії надіслав теж. Вони як вступний внесок
пішли. У них тепер усе женитися ходять, а мені замість них друзі по
громаді окуляри подарували італійські, димчасті, без скла. Попереджаю,
батько, свої галіфе мені більше не надсилай, занадто вже вони в тебе
общинні, вся громада в них уміщається разом. Вишли грошима, 120-150 на
брюки повинно вистачити.
Hу ось, а так все прекрасно. Правда, недавно
за неуспішність мене відрахували з інституту. І тепер вимагають, щоб я
повернув всі стипендії, які одержав поки вчився: 270 рублів 60 копійок.
60 копійок можете не висилати: їх я віддам сам. Я ж розумію, що вам теж
не легко.
Дорогі мої, улюблені батьки, пишіть частіше, як ви, як
бабуся, чи здорова вона, чи одержує регулярно пенсію? Якщо так, то чому
давно не пише?
Словом пам'ятайте - у вас є син, який ніколи вас не
забуває, якщо вам буде важко, то звертайтеся, він допоможе. Hа цьому
закінчую. З нетерпінням чекаю вашої відповіді.
Ваш годувальник, Сергійко.
Немає коментарів:
Дописати коментар